Кіберполіція інформує про відповідальність за вчинення різних видів булінгу

З розвитком месенджерів та соціальних мереж виникло явище кібербулінгу. Щоб захистити себе та близьких від кривдників в інтернеті варто бути обізнаними про види цькування та способи протидії.

Булінг (англ. bullying - цькування) – цілеспрямоване застосування психологічного, фізичного, економічного або сексуального насильства для завдання шкоди або приниження іншої людини, найчастіше дитини чи підлітка.

У випадку кібербулінгу така деструктивна поведінка реалізується кривдником/кривдницею з використанням засобів електронного зв’язку (інтернет, соціальні мережі, мобільні телефони тощо).

Систематичне цькування може спричинити серйозні психологічні наслідки, включаючи тривожність, зниження самооцінки, проблеми зі сном, депресію та інші негативні ефекти.

Основні види булінгу:

• систематичні погрози, в тому числі у месенджерах та соціальних мережах (часто анонімні);
• цілеспрямований злам облікових записів жертви для подальшого використання отриманої особистої інформації для шантажу або морального насильства;
• сталкінг (від англ. stalking – переслідування) – небажана нав’язлива увага до людини, що може проявлятися, зокрема, у відстежуванні жертви та її онлайн-активності, погрозах та залякуванні; 
• хепі слепінг (від англ. happy slapping – «радісне побиття») – насильницькі дії щодо людини під запис з можливим подальшим розміщенням в інтернеті або поширенням таких записів серед знайомих постраждалої особи;
• розповсюдження принизливої, інтимної або неправдивої інформації або інтернет-контенту про жертву;
• умисне розміщення провокативних повідомлень для розпалювання конфліктів між учасниками онлайн-спільнот;
• грумінг (від англ. grooming – залицяння) — це встановлення дорослими довірливих стосунків з неповнолітніми, в тому числі через інтернет, для подальшого вступу з ними в інтимний зв’язок, вчинення сексуального насильства, шантажування або залякування.

Відповідальність 

Стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає покарання за цькування учасників освітнього процесу у вигляді накладення штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або до шестидесяти годин громадських робіт.

У разі, якщо психологічне, фізичне, економічне, сексуальне насильство застосувала малолітня або неповнолітня особа, віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, то покарання накладається на їхніх батьків або осіб, які їх замінюють.

Неповідомлення керівником закладу освіти поліцейських про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або до одного місяця виправних робіт з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.

Якщо ж кривдник/ця, зокрема, шляхом жорстокого поводження, шантажу, систематичного приниження людської гідності або протиправного примусу до небажаних дій, довів жертву до самогубства або замаху до нього, то такі дії передбачають відповідальність за ст. 120 (Доведення до самогубства) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає до 10 років позбавлення волі.

Особі, яка попередньо зламала акаунти жертви для отримання особистої інформації, окрім покарання за булінг, загрожує покарання за ст. 361 (Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж) Кримінального кодексу України.

У червні поліцейські Миколаївщини викрили неповнолітнього, який пропонував в месенджерах за гроші знайти інформацію про особу та її рідних з відкритих джерел, а також здійснити кібербулінг постраждалої особи. Окрім цього зловмисник також заробляв на «мінуванні» освітніх закладів.

Слід зазначити, що кібербулінг може використовуватися агентами росії, країни, яка вчиняє збройну агресію проти України, як один з інструментів вербування підлітків для подальшого вчинення дій на користь ворога.

Міністерство юстиції України