Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Аліменти – це обов’язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім’ї іншого. Аліменти нараховуються в добровільному порядку або за рішенням суду.
Право на отримання аліментів мають:
Неповнолітні діти (Глава 15 Сіменого кодексу України):
Відповідно до сатті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Якщо батьки не досягли між собою згоди щодо способу утримання дитини, то у такому разі це питання вирішується в судовому порядку. Батьки, які позбавлені батьківських прав відносно дитини також зобов’язані сплачувати аліменти на її утримання.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, а також платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Аліменти на дитину можуть бути присуджені як в твердій грошовій сумі, так і в частці від доходу платника. Мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Окрім цього, батьки повинні приймати участь у додаткових витратах на дитину (це додаткові кошти, котрі потрібні дитині і викликані особливими обставинами). Звернутись з позовом про стягнення коштів на додаткові витрати можна, незалежно від того, чи було звернення до суду про стягнення аліментів.
Діти, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років (стаття 199 Сіменого кодексу України):
Звернутися з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, має право як сама дитина, так і той з батьків, з ким вона проживає. При визначенні розміру аліментів у даному випадку обов’язково враховується майновий стан обох батьків. Після закінчення дитиною навчання виплата аліментів припиняється.
Дружина під час своєї вагітності та у разі проживання з нею дитини (статті 84 - 87 Сіменого кодексу України):
Вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина має право на утримання, незалежно від її матеріального становища та незалежно від того чи вона працює. Як правило, аліменти на утримання дружини присуджуються до досягнення дитиною трирічного віку, тобто на строк перебування жінки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Аліменти на утримання дружини можуть стягуватись незалежно від того чи розірвано шлюб між подружжям чи ні. Рівнозначні з дружиною права на отримання аліментів має і чоловік у випадку, якщо дитина проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні.
Той з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю (стаття 88 Сімейного кодексу України):
Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Батьки (Глава 17 Сімейного кодексу України):
Повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків, котрі потребують матеріальної допомоги, а також приймати участь у додаткових витратах на утримання батьків, котрі пов’язані з тяжкою хворобою, немічністю, тощо. Діти можуть бути звільнені від сплати аліментів, якщо доведуть, що батьки ухилялись від виконання своїх батьківських обов’язків.
Аліменти на утримання одного з подружжя (стаття 75 Сімейного кодексу України):
Право на утримання має той із подружжя, котрий є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги. Умовою надання такої допомоги є можливість другого з подружжя її надавати.
Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, а також той з подружжя, хто є особою з інвалідністю І, ІІ, ІІІ групи. Один із подружжя вважається таким, що потребує допомоги, у випадку, якщо його пенсія, заробітна плата інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму.
Аліменти на утримання одного з подружжя після розірвання шлюбу (стаття 76 Сімейного кодексу України):
Право на отримання аліментів у даному випадку має один із подружжя, хто став непрацездатним до розірвання шлюбу або протягом одного року після розірвання шлюбу. Також право на утримання має особа, котра стала непрацездатною після спливу одного року після розірвання шлюбу, але її непрацездатність пов’язана з протиправними діями колишнього чоловіка/дружини щодо неї. Також має право на отримання аліментів та особа, якщо на момент розірвання шлюбу їй залишилося п’ять років до досягнення пенсійного віку, але за умови, що подружжя перебувало у шлюбі не менше ніж 10 років. Крім того, якщо один із подружжя виховував дітей, вів домашнє господарство, піклувався про членів сім’ї і в результаті цього не мав змоги отримати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він також має право на стягнення аліментів.
Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
Жінка/чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою (стаття 91 Сімейного кодексу України):
Жінка/чоловік, котрі тривалий час проживали разом однією сім’єю, але не зареєстрували у встановлено порядку між собою шлюб, мають право на утримання у випадку втрати працездатності в період спільного проживання. Особа, котра бажає стягнути кошти на своє утримання, повинна довести той факт, що він/вона проживала однією сім’єю протягом тривалого часу. Тобто, особа спочатку вимушена буде звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, а потім звертатись до суду з заявою про стягнення коштів на своє утримання.
Стягнення аліментів у наказному провадженні:
Відповідно до п.4 та п.5 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ про стягнення аліментів може бути виданий у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Основна суть стягнення аліментів у наказному провадженні полягає у тому, що суд не здійснює виклику стягувача та платника аліментів до суду, не відбувається жодних судових засідань. Суд, дослідивши та перевіривши подані заявником документи, видає судовий наказ про стягнення з платника аліментів на утримання дитини/дітей. Таким чином, звернення особи у порядку наказного провадження є найшвидшим способом стягнути аліменти.
Однак, у разі, якщо не вдається встановити зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи – платника аліментів, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Судовий наказ набирає законної сили у день його видачі та має силу виконавчого документа, тобто підлягає примусовому виконанню без видачі виконавчого листа. Ще однією перевагою судового наказу є те, що він не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Стягнення аліментів у позовному провадженні:
Якщо ви бажаєте стягнути аліменти у більшому розмірі, ніж дозволяє стягнення у наказному провадженні, або ще існує вимога, пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, то необхідно звертатись до суду з позовною заявою, тоді розгляд справи буде відбуватись у порядку позовного провадження.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу (наприклад, 1/4, 1/3, 1/2) і (або) у твердій грошовій сумі (наприклад, 3000, 5000 тис. грн тощо) щомісяця на дитину.
Судовий збір за подання заяви про стягнення аліментів:
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» одержувача аліментів звільнено від сплати судового збору незалежно від того, звертається він із заявою про видачу судового наказу чи пред’являє позов про стягнення аліментів.
Розмір аліментів у 2024 році:
З 1 січня 2024 року збільшився мінімальний розмір аліментів на дитину, що пов'язано з підвищенням прожиткового мінімуму в Україні.
Отже, у 2024 році мінімальний розмір аліментів становить 1281,5 грн (для дітей віком до 6 років) та 1 598 грн (для дітей, віком від 6 до 18 років).
Прожитковий мінімум на дитину відповідно до віку становить: до 6 років – 2 563 грн, для дітей від 6 до 18 років – 3 196 грн.
Максимальний розмір аліментів у 2024 році відповідає 10 прожитковим мінімумам на дитину відповідного віку та становить 25 630 грн (для дітей віком до 6 років) та 31 960 грн (для дітей, віком від 6 до 18 років). Проте такі суми не є остаточними, оскільки батьки завжди можуть домовитися і про більше суму виплати, якщо будуть вважати за потрібне.
_03_03.png)
